(2019) 4 Visn. Nac. akad. prokur. Ukr. 53–61
https://doi.org/10.34285/visnyknapu2019.04.053
Назва статті Детермінація злочинності: нові старі погляди
Автор(и) ПАВЛО СЕРДЮК
доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу науково-методичного забезпечення організації роботи прокуратури науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України, м. Київ, Україна, pp_serduk@i.ua
Скорочена назва журналу (ISSN) Visn. Nac. akad. prokur. Ukr.
Рік 2019
Номер 4
Сторінки [53–61]
Мова Англійська
Анотація Кримінологія у питанні детермінації злочинності не розвивається уже понад століття, що для науки, навіть фундаментальної, багато. Однак усе ж таки здійснені на вказану тему дослідження спонукали до узагальнення цього незначного у методологічному аспекті матеріалу. Як з’ясувалося, і сьогодні в кримінології не вирішено питань, порушених дослідниками більш як сто років тому.
Мета статті полягає в тому, щоб показати істинний методологічний рівень науки кримінології у двох найпоширеніших концептах питання детермінації злочинності.
У статті піддано критиці два підходи до розуміння детермінант злочинності, поширені в кримінології: перший стосується редукції причин злочинів до суб’єктивного рішення індивіда; другий – використання аккогностичної методики визначення домінуючого фактору вчинення злочину.
Стосовно першого підходу наголошено, що внаслідок бажання дослідників бачити виключно свідому поведінку людини сформувався висновок, що зовнішні обставини не можуть стати причиною її вчинків, тому вони зазначали про некоректність використання формулювання “причини й умови”, оскільки причиною злочину є сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів, які, власне, і є детермінантами злочину, або криміногенними факторами. Вказано, що особисте рішення чи установка не відіграє вирішальної ролі у вчиненні злочину.
Своєю чергою, сутність аккогностичної методики полягає в тому, що дослідники вбачають у девіантній поведінці особи домінуючі, на їхню думку, фактори, які її зумовили. Тобто залежно від характеру такої поведінки вони інтерпретують і домінантні фактори. Таке рішення нагадує еклектику, але воно пов’язане з особливостями сприйняття інтерпретатора. Очевидно, що саме такий підхід використовувався з часу виникнення кримінологічної думки, а це завадило накопичити знання про предмет. Тому від нього обов’язково необхідно відмовитися. Вихід із ситуації, що склалася, вбачається у поверненні до позитивістського підходу.
Ключові слова аккогностичний; девіантний; детермінація; злочинність; причина; суб’єктивна складова детермінації; умова; фактор.
References REFERENCES
Bibliography
Authored books
1. Kozlova T, Prevention of Juvenile Delinquency (Vyshcha shkola 1990) 192 (in Russian).
2. Kudrjavcev V, Causation in Criminology (On the Structure of Individual Criminal Behavior) (Juridicheskaja literatura 1968) 176 (in Russian).
3. Vedernikova O, Theory and Practice of Fighting Crime in the UK (Rossijskaja kriminologicheskaja associacija 2001) 344 (in Russian).
4. Jakovlev A, Theory of Criminology and Social Practice (Logos 1985) 248 (in Russian).
Journal articles
5. Chicheva I, ‘Theoretical Solution to the Problem of the Causes and Conditions of Crime as an Important Component of Preventive Measures’ (1988) 47 Problemy bor’by s prestupnost’ju 128−9 (in Russian).
6. Miller A, ‘What are the Causes and Conditions of the Crime?’ (2001) 5 Pravo Ukrainy 89–92 (in Ukrainian).
7. Selivanov V, Didenko N, ‘The Legal Nature of Regulation of Public Relations’ (2000) 10 Pravo Ukrainy 10–20 (in Ukrainian).
8. Shipunova T, ‘Aggression and Violence as Elements of Sociocultural Reality’ (2002) 5 Sociologicheskie issledovanija 67–76 (in Russian).
9. Tkachuk V, ‘Features of the Causal Mechanism of Unlawful Behavior of Persons Serving Sentences not Related to Imprisonment’ (2007) 2 Pravo Ukrainy 95–8 (in Ukrainian).
10. Zhalinskij A, ‘Criminological Discourse in Crime’ (2006) 8 Zakon i politika 15–22 (in Russian).
завантажити .PDF